Не спитаєш вітру де стрункі берези,
Що стояли в лісі й кулемети чули.
Знов заплаче мати і зірвуться сльози -
Пам'ятає вірна хоч роки й минули.
Розривають серце, розтрощили душу
Важкі дні, що встали на шляху людському.
Не повернуть більше, ти змиритись мусиш,
Рідні й дорогенькі. Вклонись до ікони,
Молитву промов ти до рідного краю.
Знов плаче сердешна і вірить так щиро,
Що наші герої пішли всі до раю
І гіркі часи не прийдуть в Україну.
Діана Білик © - 9 травня, 2014
9 травня
© Copyright: Диана Билык, 2014
Свидетельство о публикации №114051404342
Свидетельство о публикации №114051404342
Рецензии