Дмитро Креминь. Ни тоски, ни славы, ни иного...

Ни тоски, ни славы, ни иного...
Всё уйдет за грани бытия.
Будет время – и лица родного
Рядом не увижу больше я.

Но прорвётся вера в хаос мира,
как безбрежной вечности река...
Голос позабытого кумира.
Голос позабытого божка.

Лебедя в полёте окружает
тихий посвист птичьего пера.
Всех такое время ожидает,
всем такая выпадет пора.

Как ничья – земля под небесами,
под холодной высью голубой. –
И глаза, омытые слезами,
Видят звёзд свеченье над собой!

Перевод с украинского


Дмитро Кремiнь

* * *

Ні журби, ні слави, ні величчя.
Все змітає часу течія.
Час прийде – і рідного обличчя
ув очу вже не побачу я.

Лиш прорветься крізь невіру віра,
і така, мов часова ріка...
Голос півзабутого кумира.
Голос півзабутого божка.

В небесах на лебедя чигає
тихий зойк пташиного пера.
Всіх, усіх така пора чекає,
віднайде усіх така пора.

Під холодним, під високим, вічним
небом – ця земля мов нічия...
Над твоїм заплаканим обличчям –
зоряна холодна течія!