А де вона, моя Вiтчизна?..

В небеса прекрасні сині
Не підійнятись більш мені.
Сиджу у темній комірчині,
Я - у життя на самім дні.

Мене в невіру доля взула,
Ще у юнацькі давні дні,
Мене Вітчизна не почула
І залишила в бур’яні.

А де вона, моя Вітчизна?
Довкола мотлох, пащі ям,
Нових вельмож нудьга капризна,
Дешевий блиск, вонючий крам.

Та й не була б вона важкою,
Гірка стезя мого життя,
Коли б за даллю віковою
Не чув я пращурів виття.

Із них живих здирали шкіру,
Точили кров, топили лій,
Щоби вони забули віру,
В покорі мучились німій.

І як не прикро, та добились,
Де словом схвальним, де мечем,
Себе ми бачить розучились,
В криницю власну ми плюєм.

Гребем несито все під себе.
Ми – челядь! Дайте короля!
А є ще ж Бог, народ і небо,
Вкраїна є – свята земля.

Серед ночі свої очі
Не закрию, не засну.
Серце плаче, серце хоче
Мрію втілити одну -

В небеса прекрасні сині
Ще піднятися хоч раз!
Тільки в темній комірчині
Назавжди закрили нас.