Сад заростає хмелем і ожиною…
Біль колючками тягне в забуття…
…Людське буття з поламаною спиною
Повзе у прірву, скинувши дитя…
З розірваною страхом пуповиною,
Випростуючи розум-маячню,
Сліпе створіння, назване Людиною,
Нутром вростає в стогін-пустоту…
…Що це було?! Це сад? Чи сон примарився?
Ожина дряпає, хміль плутає стежки.
… Людське буття – це творення? Чи – згарище?
А Люди – викидні Життя? Чи все ж – Творці?
13.05.2014
Сад заростаe хмелем i ожиною
© Copyright: Катерина Жебровська, 2014
Свидетельство о публикации №114051305242
Свидетельство о публикации №114051305242
Рецензии