Серый

Як тяжко, бути білим у сірому!
Як тяжко, жити в цьому забутті!
Як тяжко, бачити усе це знову!
Як тяжко, живим бути у житті!

Як легко, кожен день чекати!
Як легко, повернутись до життя!
Як легко, кожен день не знати!
Як легко, нам відчути майбуття!

Які б ми не були, ми не відчуєм.
Життя та спокій, всіх цих сірих мас.
Із дня у день, одну мелодію ми чуєм.
У серці, наших неземних гримас.

На кожен день, ви одягнете маску.
Яка прикриє весь ваш чорний страх.
І кожен день, викладуючи фреску.
Яка покаже, весь ваш сірий крах.

Хіба не чуєте мене, мої ви друзі?
Поринули ви, у буденній тьмі.
Хіба не бачите, наш поклик музи?
Хіба не бачите, красу ви у вогні?

Загрузли у болоті, що плекає.
І кожен день у вашому сірому.
Ніхто в житті у вашому не знає.
Що ви забули, смолов'їну мову.

Та ви не знаєте, як просто вміти.
Поринути у небо, кожен день!
Та ви не знаєте, як легко жити.
І не приймаєте, ви наших вчень.

Я вас всіх бачу, та я не на Олімпі.
Я вас всіх чую, але на небесах.
Не бачу я, зелені ваші землі.
Не відчуваю, пристрасті в очах.

Я знаю, щось в вас є, та ви відкрийтесь.
Стягніть, із себе, те будення.
Мене, і всіх тих добрих, зрозумійте.
Прислухайтесь, до нашого ви вчення.

Ви всі, я вас так всіх приймаю.
Як тяжко, бути білим у сірому
Але вже ким ми є, не знаю.
Не будьте сірими, промовлю знову...

Автори: Олександр Тихоновський
              Михайло Добровольський