Моя ти земле всеплодюща!
Дивлюсь на тебе, як на матір...
я воду п"ю твою цілющу,
Вдихаю роси ароматів.
З душі я шлю тобі любов
І відчую міць і силу
Землі святої України,
Яка не вмре і не загине...
Яка ж земля у нас барвиста!
Неначе мова промениста:
Є чернозем, де врожаїв намисто.
Земля-пісок, землиця-глина,
З якої посуд і цеглина.
Є суглинок, земля -граніт,
Піщаник, вапняки, а є болото.
Родючі землі є, а є й солончаки...
Такими ж є й людські істоти:
Одні - таланти Богом дані
В родючім серці примножають,
Інші ж - ховають у тумані,
В солончаках їх зневажають...
Земля 1 люди...
© Copyright: Саша Моисеенко, 2014
Свидетельство о публикации №114051207434
Свидетельство о публикации №114051207434
Рецензии