Снують блазні: напищені, намащені
У своїй рідній хаті,
Тай мажуть смолою вікна і двері
Страшні супостати.
Закопилили губи, набундючили брови,
Оскалили зуби...
Ми думали, що вони своїми стали,
Та дарма ,то звірі - не люде!
Запалила! Зажарила людей отая сволота,
Та сама тихенько прошмигнула до свого болота.
Кинула....Не подумала, що біду наробила,
І мало їй, мало...Тай суне далі в котьол своє рило
Так набовкалала, так наколотила, і так розмішала,
Святе з грішним навіки , павутинням страшним пов'язала.
В однім горщику, в одній посудині,в ріднім краї,
Старого, малого, і того, що в колисці,
Що невміє і слова сказати - ПРОДАЛА.
Заклала їх голови,заморочила,заломила їм руки,
І як отих овець нещасних , на наругу ВІДДАЛА.
Зокопилили губи супостати
© Copyright: Елена Полищук -Зелинская, 2014
Свидетельство о публикации №114051206112
Свидетельство о публикации №114051206112
Рецензии