Сім’ї Прочай.
Де до ранку плавають зірки
У криниці з чистою водою
Для дітей настали дні гіркі –
Не зустрінуть їх батьки весною.
Вже нема на світі їх батьків,
Мабуть, те що є, то Божа воля.
Відлетіли діти у світи.
Кожному своя судилась доля.
Та, хоча вони живуть в містах,
Їх думки летять у рідну Ічню,
Начебто той перелітний птах
Повертається в своє гніздо із вічно.
Тут, як при батьках, цвітуть сади,
Майорять червонії тюльпани,
Так же будуть тут город садить
І малинник поливати рано.
Скільки б не пройшло з тих пір років,
Це подвір’я буде нас стрічати.
Збережеться пам’ять про батьків,
Прикладом для діток має стати.
Семье Прочай
© Copyright: Вера Кириченко, 2014
Свидетельство о публикации №114051205345
Свидетельство о публикации №114051205345
Рецензии