Я так невчасно зрозумів,
що тону в бездоннім океані:
постаті, очей і тембру голосів,
в емоційному чутливості фонтані.
Я засинаю з думами про тебе
і бачу нас у сонному вікні.
Гріюче тоді лютневе небо,
під яким ми в обіймах одні.
Та з надією дивлюся я на зорі,
і згадую очі блаженні твої.
Їх не опишеш у жодному творі.,
в них ще палають тремтячі вогні.
І неважливий сенс тих слів,
коли сам голос чарами уносить.
Пахощі волосся навіть янголів
обезкрилюють і кидають в колосся.
Що ж сказати про судинні криги,
які за мить стають вже водоспадом.
І байдуже на дійсності інтриги,
узагальнюючі почуття зі стадом.
Троянда
© Copyright: Даниил Корженевский, 2014
Свидетельство о публикации №114051200399
Свидетельство о публикации №114051200399
Рецензии