173. Чаeчка

 Чаєчка

Летіла в небі чаєчка ,
Летіла над селом .
А я стояв з коханою ,
Було це вечорком .

Летіла в небі чаєчка ,
І плакала вона .
Забрала смерть коханого ,
Залишилась одна .

Летіла в небі чаєчка ,
З очей сльози лились .
Мій соколе ! Коханий мій !
До мене повернись .

Ну він уже не вернеться ,
Він вже не прилетить .
Ой , як же мені , чаєчці ,
Одній на світі жить .

З тобою прожили ми вдвох ,
Кохала я тебе .
Не думала , що рано так ,
Залишиш ти мене .

Ой як же тепер буду я ,
Без тебе доживать .
На старості у самоті ,
Я буду помирать .

Були і діточки у нас ,
По світу розійшлись .
Голівоньку свою до них ,
Не можу притулить .

Стояли ми , дивилися ,
Як плакала вона .
Від горя і від сліз її ,
Була мокра земля .

А сльози тії чаєчки ,
Лились на нас з гори .
Нам жалко стало чаєчку ,
Заплакали і ми .

Я притуливсь до дівчини ,
Я дівчину обняв .
І сльози , що лились з очей ,
Я в неї витирав .

Кружляла в небі чаєчка ,
Кружляла над селом .
Ми плакали з коханою ,
Було це вечерком .