хто цi люди?

хто ці люди, зчерствілі, у білих халатах?
що так легко, без роздумів, посилають тебе
у гості до смерті. ти не чуєш їх. заперечуєш.
де подівся господь? зник в байдужих обличчях?
чи хурделить у шибки вікон затерті?

час завжди проти нас – він біжить надто швидко,
він навмисно в очах відбивається втомою
і блідим відображенням в дзеркалі,
що колись не впізнає себе,
що, назавжди, колись знепритомніє.

тож ця партія в карти завідомо програна:
намагайся не скиглити і не пий забагато вина.
і пробач врешті тих, що залишили шрами
на твоїх долонях. скоро скінчиться все.
бо написано: вершники вже у дорозі.
на конях.

29/01/14


Рецензии