ти не віриш мені і говориш,
що я риба вертлява,
що в руках мене просто не втримати.
я ж кажу – я, мов нерв, оголена і
як рана відкрита. я живу, часом, римами.
ось дивись, я наближуюсь і навмисно
скорочую відстані. я стаю надто близько до тебе,
що збивається подих, що тремтить
усе світло в мені.
і воно виливається в музику,
і малюнком цвіте на папері.
обережно, без ключів і паролів
відкриває всі твої таємниці і двері.
тож ці мури із криги врешті впадуть,
трохи ще і підкоряться сонцю
і закінчаться кодою.
і волога весна потече тілом міста
нетерплячими, срібними водами.
03.02.14
риба
© Copyright: Синоним Бога, 2014
Свидетельство о публикации №114051110292
Свидетельство о публикации №114051110292
Рецензии