в потягах людські тіні,
їдуть із міст околиць,
вдивляючись у схід сонця,
крізь посічені дощем шибки,
на пальцях рахують райдуг
півкола.
вслід за дротами, хмарами,
вітром. милуються світлом,
мандрують світом.
мов птахи, втікають
з бетонних квартир,
як із кліток.
не дивлячись снів,
не знаючи втоми,
спішать на серця клич,
інстинктів потяг.
й нутро цих втеч
лиш їм відоме.
29/04/14
trip
© Copyright: Синоним Бога, 2014
Свидетельство о публикации №114051110171
Свидетельство о публикации №114051110171
Рецензии