Похорон друга

Він хотів послухати мої вірші. Я дотримав слова читаючи їх над домовиною побратима

https://www.youtube.com/watch?v=vrCMkMSKfQY

Вона ішла, немов підранок,
Машину з ним чекали десь під ранок.
Не розбираючи шляху-дороги
Вже не несе, а тягне, бідолашна, ноги.

Там, під сільрадою солдати витягають домовину,
Подивишся, холоне до кісток, - дитина.
Веселим парубком на службу йшов,
А тут, привезли тіло, на обличчі шов.

Шумить легенями іде старий отець.
Сьогодні - похорон,
А мав дівчині одягти вінець.

Сусід під хату ставить свіжий хрест,
Принишкло все, не гавка навіть пес.
Вінки стрічками убрані, немов фата,
Ридає мати, батько курить, поряд дівчина - ось та.

В жалю і смутку все село,
Споконвіків такого не було.
Батьки хоронять діточок…
Заграла смерть у свій безжалісний смичок.

Тихенько опустили тричі на поріг,
Голосять всі, земля тіка з під ніг.
Напнулись мотузки, кінець. Остання путь.
Бувай, друзяко, нам тебе довіку не забуть.