Не мовчи, люблячи - серце!
Повернула мене небайдужість твоя,
щоб втішали бажаннями зорі.
Стало небо на захист початку життя,
і продовженням нас у дорозі…
Щастя миті словами розбавимо.
Даль безмовна, п’янка, і порожня без мрій,
полохливим минулим лякає.
Не дає самота заспокоїти світ,
глибина береги розлучає,
та, що мучить Надію питаннями…
Завжди, всюди в серця струмом ллється Любов,
не мовчить, лиш кохаючи серце…
Не заглушить ніщо почуття, той вогонь,
що палає вже Вічність!.. Безмежно!..
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114051008633
Свидетельство о публикации №114051008633
Рецензии
