Небесный солдат

         перевод с украинского по
         стихотворению  СУЛАМИФЬ 7

  Памяти моих родственников,которых  много  погибло в Великой Отечественной войне.
 
Земля стонала на  рассвете,
Пел  песню грустно соловей,
Не  знал  о бое  он, поверьте,
Средь  золотых, в хлебах, полей.

Колосья, горем налитые,
Упали  на  кровавый  путь,
А  васильки, как часовые,
Покой  убитых  стерегут.

Но  где-то  старенькая  мама
Составит  шепотом  письмо:
«Тоскуют  тополя у  дома,
А  вишня  подросла   давно.

И  урожай  большой  на ниве,
Собрать  бы надо -  он  готов,
Девчата наши  так  красивы,
Придешь  с  войны,  зашлём  сватов.

Даст  Бог,  внучков  дождусь  когда-то…»
Простите  мама,  что  ваш   сын
Ушёл  в  небесные  солдаты…
Он  вечно  будет  молодым.

Услышав  бой,  бойцы  готовы
В  который  раз  на смерть  стоять.
За  плечи  автомат  и  снова
Идут  Отчизну   защищать.

Братья моего отца, Петр и Владимир, погибли, не успев жениться ...


Небесний солдат
Суламифь7
Пам’яті моїх родичів, яких багато загинуло у Великій Вітчизняній війні


Земля стогнала на світанні,
складав журливу пісню птах.
Хіба він знав про бій останній
у стиглих золотих хлібах?

Колосся, тугою налиті,
упали на криваву путь.
Як вартові, волошки в житі
бійця спочинок стережуть.

А десь не спить старенька мати,
складає пошепки листа:
«Тополя тужить коло хати,
в садочку вишня підроста…

Великий урожай на ниві,
збирати важко – перезрів…
Дівчата, мов з роси, красиві,
 зашлемо по війні сватів…

Дасть Бог, і онучків діждати…»
Даруйте, мамо, що Ваш син
в небесну Січ пішов солдатом,
стрімкий невидимий загін...

Він чує бій і рідну мову,
сурмить  біду тривожна мить…
За плечі – автомат… І знову
іде Вітчизну боронить!

05.05.2014

Брати мого батька, Петро і Володимир, загинули, не встигнувши одружитися...