Розмова двох друзiв

Перший

Тікаймо, друже, звідсіля,
Навіщо нам ось тут страждати,
Там за морями є земля,
Де можна мирно проживати.

Там не воюють триста літ,
Хоч націй там багато дуже,
Там справедливий інший світ,
Туди по швидше йдімо, друже.

У нас без воєн не живуть,
Півсвіту в них, а їм замало,
Вбивають, ріжуть й далі пруть,
У них язик зміїне жало.

Покиньмо цей жорстокий світ,
Його вже кращим не зробити,
Не розум править, а живіт
І кров’ю щоб поля зросити.

Другий

Не зви тікати за моря,
Допоки, друже, є в нас сили
Поборемо той світ звір’я,
Щоб рідний край не полонили.

Нехай пізнають нашу міць,
А наший Бог їх покарає,
Положить всіх їх горілиць
Й за упокій не заспіває.

Тікать від ворога – ганьба,
Вітчизну треба захищати,
То є почесна боротьба,
Ходімо, друже, воювати.

А як повернемося ми
У рідний край щоб далі жити,
Вкраїни будемо дітьми
Аж поки ляжемо спочити.
10.05.14.

 


Рецензии