Ледь сонце лучиком пробило,
Чмо встало і заторохтіло,-
На кухні чимось загриміло,
Сморкалось, човгало, рипіло.
По коридору тупотіло,
Потім компьютер свій включило,
Сопіло, плямкало, крехтіло.
Нас не хотіло - розбудило.
Потім наїлось, відригнуло,
Затихло, й знову шморконуло.
Так винна я, бо перемкнуло,
Закрити двері я забула.
Зате зрання я також встала,
Та й гігієну розпочала.
і мені так смішно стало,
Що вірші ці я написала.
ЧМО
© Copyright: Иванова Лариса Иосифовна, 2014
Свидетельство о публикации №114051005187
Свидетельство о публикации №114051005187
Рецензии