Болить душа моя, горить

Болить душа моя, горить,
Вогнем невимовлених слів.
Хто із красивого життя,
Земне це пекло сотворив.

Страшний і чорний люцифер,
Гидка якась потвора.
Грозою впала із небес,
Принісши людям горе.

Довкруж почувся грім лункий,
Почалося нещастя.
Озвався ворон з висоти
Віщуючи нещастя.

Прийшов до влади нелюд злий,
Приніс він море сліз.
- Голодну смерть цим людям всім,
То був його девіз.

Пізнала Україна біль,
Тяжких, глибоких ран.
Сховала сонце чорна тінь,
Скрізь правив тут тиран.

Опухлі скрізь лежали діти,
Ридали гірко матері,
Бо хліб останній забирали
В шкірянках ці «багатирі»

Змарнілу десь знайшли дитину,
«Інфекцією»  нарекли.
Зарили заживо у землю,
І усміхнувшись, геть пішли.

Та Україна не зламалась,
Все пережила, все знесла.
Їй матір Божа помагала,
І сил, і мужності дала.

Квітуй, же ненько – Україно,
Забродам всім лихим назло.
Нехай всякчас с тобою буде,
Святого Ангела  крило.