Десь у глибинах там душі
Вклонюсь поезії я низько.
Чи в сонце то, чи в буревій,
Вона, як подруга та близька.
То щиро радує мене,
А то – втирає гіркі сльози.
Нелегке це життя земне,
То в нім спекотно,
То – ллють грози.
Та часто Муза чарівна
Дарує серденьку розраду,
Неначе зіронька ясна
Повік поетові не зралить.
***
© Copyright: Оксана Малиновская 2, 2014
Свидетельство о публикации №114051004978
Свидетельство о публикации №114051004978
Рецензии