Я житиму!

Твоє кохання особливе –
Ти зігріваєш із далека.
І відношення дбайливе –
Сердечна мила спека.

Ти скрізь!У всьому ти,
Як той благодатний мотив.
Тобою шепотять сади,
Відчуваючи вітряний порив.

Ти фразами долітаєш із далечу
Через дитячу наївну розмову.
Все дуже просто…Я лечу,
Щоб віднайти себе в обіймах нову.

Наше кохання – кохання титанів,
Бо вже сильне таке, що біль перетерпить.
Не обминули, на жаль, життєвих таранів,
Але гідно стояли щотараневу мить.

Сильні люди – не слабкі істоти!
І хай здається, що нестерпний цей урок.
Віднайдемо у душах власних чистоти,
Щоб до любові зробити ще крок!

Один крок роз’єднує світи,
До яких лиш уламки раніше надходили.
Такої однакової щирої мети
Ще ніколи в цілісності не знаходили.

Ще відстань є, та вже нема кордонів.
І наша мрія не розуміє земних законів.
Такий Божественно – містичний зв’язок,
Що існуватиме скільки б не горів і не мок.

Любов до всього й всіх вселилася у нас.
Зустріч умертвила претензії колишні,
Які крали у світогляді радісний час,
А тепер квіти нашого світу духмяні та пишні.

Душа абрикосовим цвітом покрилася
І таких соковитих дводольних чекає плодів.
Ми зацвіли – тоді сутність змінилася,
Коли я половинка і тебе лише пів.

Це час приймання волі Бога
І що б не сталося – це небо любитиму.
Я стукаю в двері, торкаюсь порога.
Скрипуча пісня..Твій образ..Я житиму!
28. 07. 2012р.