Зинаида Торопчина Стоит над горою Алёша Стои над т
Зинаида Митрофановна Торопчина (р. 1936 г.)
Перевод с русского языка на болгарский язык: Красимир Георгиев
СТОИ НАД ТЕПЕТО АЛЬОША
„В полето белее ли още,
снежец, или лее порой,
стои над тепето Альоша,
в България руски герой.”
Константин Ваншенкин
Стои той добър и разкошен,
спокоен, с пленителен лик.
А бе прототип на Альоша
случаен съветски войник.
Альоша безстрашен – преминал
през пъкъла разузнавач.
Известия, че е загинал
дома му обливаха в плач.
Но здрав бе алтайският момък,
смъртта победи, оживя,
далеч враговете прогони,
с побратими знаме развя.
През май сред площада свободен
гостува на българи той,
а скулптор младежа запомни,
извая го в каменен войн...
Години изминаха доста,
Альоша – сега Алексей –
отново пристигна на гости
при българи в тоз град-музей.
Видя Алексей: над тепето
могъщо Альоша стои,
сърцето му каменно свети,
от камъка памет струи.
Альоша стои величаво,
насочил в земя автомат,
той храбър и млад си остава:
„В Болгарии русский солдат!”
Тъй в Пловдив се срещнаха двама
герои от подвиг велик –
Альоши от плът и от камък
със звание гордо – войник!
„Под бремето страшно и лошо,
младежи безименни с чест;
и ето, че този Альоша,
познава България днес.”
Константин Ваншенкин
* На 3 ноември 2013 г. на 92-годишна възраст почина Алексей Иванович Скурлатов – прототип на каменния Альоша от Паметника на съветския войник в гр. Пловдив.
Превод от руски език на български език: Красимир Георгиев
Зинаида Торопчина
СТОИТ НАД ГОРОЮ АЛЁША
„Белеет ли в поле пороша,
Иль гулкие ливни шумят,
Стоит над горою Алёша –
В Болгарии русский солдат”.
К. Ваншенкин
Стоит он красивый, хороший,
Спокойный, уверенный взгляд.
А был прототипом „Алёши” –
Обычный советский солдат.
Алёша – разведчик отважный,
Не раз бывший в пекле крутом.
И чёрная весть не однажды
Летела в родительский дом.
Но крепкий был парень с Алтая,
Он смерть побеждал, выживал.
Вдали от родимого края
Он в разных местах воевал.
С болгарами в Майский день в паре
На площади пел, танцевал.
Запомнился скульптору парень,
С него образ в камне ваял...
Прошло много лет, и Алёша,
Вернее, уже Алексей
Вновь здесь – средь знакомых хороших
И новых болгарских друзей.
Увидел „себя” над горою:
Могучий "Алёша" стоит,
Как память солдату-герою,
И камень ту память хранит.
„Алёша” стоит величаво,
К земле повернув автомат,
Всегда молодой он и бравый –
„В Болгарии русский солдат”!
Так встретились оба Алёши.
У каждого – пристальный взгляд.
Живой и из камня – похожи,
И в званье почётном – СОЛДАТ!!!
„Немало под страшною ношей
Легло безымянных парней.
Но то, что вот этот – Алёша,
Известно Болгарии всей!”.
К. Ваншенкин
* 3 ноября 2013 года на 92-м году жизни скончался Алексей Иванович Скурлатов – прототип каменного „Алёши”, памятника воину-освободителю в Пловдиве (Болгария).
http://www.stihi.ru/2013/11/07/2377
СТОЇТЬ НАД ГОРОЮ АЛЬОША (перевод с русского языка на украинский язык: Петр Голубков)
„Біліє чи в полі пороша,
Чи то гучні зливи шумлять,
Стоїть над горою Альоша –
Болгарсько-російський солдат”.
К. Ваншенкін
Стоїть він красивий, пригожий,
Шість десятиліть вже підряд.
А був прототипом „Альоши” –
Звичайний радянський солдат.
Альоша – розвідник відважний,
Не раз був у пеклі крутім.
Не раз вістка чорна і стрАшна
Летіла у батьківський дім.
Але міцний хлопець з Алтаю
Смерть перемагав, виживав.
Далеко від рідного краю
Він в різних місцях воював.
З болгарами в Травні, натомість,
На площі співав, танцював.
Сподобався скульптору хлопець –
У камені образ „зваяв”...
Минули роки, і Альоша,
Вірніше, вже дід Олексій
Знов серед знайомих хороших
В Болгарії дружній своїй
Побачив „себе” над горою:
Могутній „Альоша” стоїть,
Як пам'ять солдату-герою,
І камінь - ту пам'ять хранить.
„Альоша” стоїть величаво,
Направлений вниз автомат,
Завжди молодий він і бравий –
„Болгарсько-російський солдат”!
Зійшлися обидва Альоши.
І пильні їх погляди – в ряд.
Живий, і що з каменю – схожі,
Й звання їх почесне – СОЛДАТ!
„Чимало під ту страшну ношу
Лягло безіменних надій.
Але те, що цей ось – Альоша,
Відомо Болгарії всій!”.
К. Ваншенкін
---------------
Руската поетеса Зинаида Торопчина (Зинаида Митрофановна Торопчина) е родена на 9 ноември 1936 г. в гр. Зимовники, Ростовска област. Завършила е филологическия факултет при Ленинградския университет. Преподавала е руски език и литература в училища и техникуми, работила е като коректор в издателство „На страже Заполярья” в Североморск. Пише поезия от студентските си години. Член е на Русийския съюз на писателите. Автор е на стихосбирките „Это – Крым! В стихах и легендах” (2016 г.) и „Книжка девчонкам и мальчишкам” (2016 г.). Живее в гр. Севастопол, Крим.
Свидетельство о публикации №114051000040
СТОЇТЬ НАД ГОРОЮ АЛЬОША (вільний переклад П.Голубкова)
"Біліє чи в полі пороша,
Чи то гучні зливи шумлять,
Стоїть над горою Альоша -
Болгарсько-російський солдат ".
К. Ваншенкін
Стоїть він красивий, пригожий,
Шість десятиліть вже підряд.
А був прототипом "Альоши" -
Звичайний радянський солдат.
Альоша - розвідник відважний,
Не раз був у пеклі крутім.
Не раз вістка чорна і стрАшна
Летіла у батьківський дім.
Але міцний хлопець з Алтаю
Смерть перемагав, виживав.
Далеко від рідного краю
Він в різних місцях воював.
З болгарами в Травні, натомість,
На площі співав, танцював.
Сподобався скульптору хлопець -
У камені образ «зваяв»...
Минули роки, і Альоша,
Вірніше, вже дід Олексій
Знов серед знайомих хороших
В Болгарії дружній своїй
Побачив "себе" над горою:
Могутній "Альоша " стоїть,
Як пам'ять солдату-герою,
І камінь - ту пам'ять хранить.
"Альоша" стоїть величаво,
Направлений вниз автомат,
Завжди молодий він і бравий -
"Болгарсько-російський солдат"!
Зійшлися обидва Альоши.
І пильні їх погляди – в ряд.
Живий, і що з каменю - схожі,
Й звання їх почесне - СОЛДАТ!
"Чимало під ту страшну ношу
Лягло безіменних надій.
Але те, що цей ось - Альоша,
Відомо Болгарії всій!".
С праздником - всех, для кого День Победы - это праздник на все времена!..
Петр Голубков 10.05.2014 15:59 Заявить о нарушении