Візьму чистий аркуш паперу,
Олівець чи ручку в свою руку.
Сяду я на лавці у скверу...
Поділю із ним біду,муку.
Тож мовчи тихенько у шухляді,
На поличці,чи просто у столі.
Ой чи цього хотіли? Ой чи цьому раді?
Наші брати,пани,наші королі.
Думаю, важкою,хвилею по хвилі,
Пада люди всюди і пала хати.
Чого ж ви чекали? Наші любі милі,
Наші старші- так сказать брати.
Що ж воно то коїть,рве надмінно груди.
Крепко на ногах ти? Як би не пропасть.
На сьогодні матимем,що сьогодні люди?
І куди ж то дивиться Ісусова власть.
Візьму чистий аркуш і зпишу рядками.
Зжмакаю в кишені і зітру до дир...
Кожен син чекає листа своєї мами,
Кожна мати хоче,щоб в сім'ї був мир.
(Понкратова.Е.В.)
Ой чи цього хотiли?
© Copyright: Лена Грама, 2014
Свидетельство о публикации №114050909621
Свидетельство о публикации №114050909621
Рецензии