Іще гармат димляться жерла,
Ще не скінчився смертний бій,
І ти жива, ти ще не вмерла,
В тобі рятунок бачу свій.
О, тільки б знову не спіткнуться,
Не потонути в мілкоті,
Коли снаряди поруч рвуться,
Коли іти ще пів - путі.
Рясні колючі зуби дроту
Вп'ялися в серце – крові слід.
Він не змінився і на йоту
Немилосердний грішний світ.
Його круті перипетії
Останній згублюють струмок,
Огидні заповзають змії
В квітучий, тихий мій садок.
Де розцвітає люба вишня,
Там вже плюндрують білий цвіт.
Невже це Ти, о мій Всевишній,
Створив такий жорстокий світ?!!
В нім легко попрані закони,
І честь звелася нанівець,
Ховають совість за ікони,
З очей зґвалтованих сердець.
Пуста помпезність люто жерла
Останній спалах світлих мрій.
Та ти жива, ти ще не вмерла,
Поезіє – рятунок мій.
ПоезiЕ - рятунок мiй
© Copyright: Владимир Ивашина 2, 2014
Свидетельство о публикации №114050905495
Свидетельство о публикации №114050905495
Рецензии