Я знов поспішаю і знову угору.
Ти тихо спускаєшся вниз.
У мене попереду – Небо прозоре,
У тебе – знедоленість скрізь.
Я вірю у Радість, в Любов і їх Силу,
І з ними у Серці живу.
Давно уже склала ти Віру і Крила,
Й сховала у шафу стару.
Я слухаю Душу і чую, як Вітер
Змітає облуду з очей.
Ти знову просіюєш Радість крізь сито,
Не бачиш відкритих дверей.
Я знову шукаю, наповнені Світлом
Й відкриті, в Любові серця.
Ти входиш в перебіг подій, де за змістом
Шанують оману-мерця.
Я знов поспішаю і знову угору.
Ти тихо спускаєшся вниз.
Мені світить Сонце, і Місяць, і Зорі,
Ти чуєш чужий пересвист.
09.05.2014
Я знов поспiшаю i знову угору
© Copyright: Катерина Жебровська, 2014
Свидетельство о публикации №114050903826
Свидетельство о публикации №114050903826
Рецензии