Ми розминулись, певно, восени
На роздоріжжі пожовтілих кленів.
В чужі порти пішли мої човни,
Й твої пісні лунали не про мене.
Не наші сни, прощання й імена
Нам нарізно нашіптувала тиша.
Моя весна – лише моя весна,
І що напишеш – не мені напишеш.
І ні зупинки, ані літаки
Не поєднають наших траєкторій
Мої шляхи – лише мої шляхи,
Твої простори – лиш твої простори.
І тільки місяць у твоїм вікні
Уже навік присвячений мені.
***
© Copyright: Таня Это Таня, 2014
Свидетельство о публикации №114050800587
Свидетельство о публикации №114050800587
Рецензии