Я тебе вже бачила колись...

Я тебе вже бачила колись...
Прислухаюсь до серцебиття.
Я тебе кохаю, дивлячись,
Бо не перше це моє життя.

Я уже жила на світі цім,
Інколи на думку щось спада,
Що, мабуть, ти був уже моїм.
Не одна з тих пір зійшла вода.

Існувала я вже на Землі,
Бо до того дивні бачу сни.
Пам'ятаю, наче уві млі,
Щось з середньовічної війни.

Може, був ти лицарем моїм?
Бо вже куштувала ці вуста.
Смаком терну трішечки терпким
Віддають вони. Це неспроста.

Може, зрадив ти мою любов
В тому попередньому житті?
А тепер про щось шепочеш знов,
І слова твої такі прості.

Тільки я вже знаю ціну їм.
Та тривожить душу відчуття:
Що колись ти був уже моїм,
Що не перше це моє життя.



Я тебя уж видела когда-то...
Прислушиваюсь к сердцебиению.
Я люблю глядя на тебя.
Потому, что не первая эта моя жизнь.
Я уже жила на свете этом.
Иногда приходит что-то на ум,
Что когда-то был уже моим,
Не одна с тех пор сошла вода.
Существовала я уже на земле,
Ведь до того странные вижу сны.
Помню будто во мгле,
Что-то со средневековой войны.
Может был ты рыцарем моим?
Ведь уже пробовала эти уста.
Вкусом тёрна чуточку терпким
Отдают они. Это неспроста.
Может, предал ты мою любовь
В той, предыдущей жизни?
А теперь о чем-то шепчешь вновь
И слова твои такие простые.
Только я уж знаю цену им.
Но тревожит душу ощущение:
Что когда-то ты уже был моим,
Что не первая эта моя жизнь.