Коштовна ос1нь

Ти звів із розуму мене,
Туди, де небо закінчилось,
Де літо бабине згубилось,
Таке смарагдове, сумне.
Воно так скоро стане тим,
Давнім бурштиновим намистом,
Хвилями часу вмитим чисто,
З осіннім кольором густим.
А я куштую все на смак
Рубінові плоди калини.
Моє життя кудись все плине.
В усіх так було, й в мене так.
Неба осіннього сапфір
Все більше схожий на берилій.
Та журавлі летять у вирій
До тих, з аквамарину, зір.
Ти мене з розуму ізвів
В оцю для мене давню осінь,
Її ненавиджу я досі.
Невже ж цього не зрозумів?

Драгоценная осень.

Ты меня свел с ума туда,
Где небо закончилось,
Где бабье лето потерялось,
Такое изумрудное, грустное.
Оно так скоро станет теми
Древними янтарными бусами,
Волнами времени умытыми начисто
С осенним цветом густым.
А я всё пробую на вкус
Рубиновые плоды калины.
Моя жизнь куда-то всё течет.
У всех так было и у меня так же.
Неба осеннего сапфир
Всё больше похож на бериллий.
А журавли летят в теплые края
К тем аквамариновым звездам.
Ты с ума меня свел
В эту, для меня давнюю осень.
Её ненавижу до сих пор.
Неужели этого не понял?