Димчо Дебелянов. Кривавиться в грудях роз ятрена

Димчо Дебелянов
КРИВАВИТЬСЯ В ГРУДЯХ РОЗ'ЯТРЕНА РАНА...


Переклад з болгарської Любові Цай


Кривавиться в грудях роз'ятрена рана,
настали безрадісні дні...
Одна ти у цілому світі, кохана,
за все ти миліша мені...

Прийди, принеси мені втіху блаженну,
без тебе і долі нема;
ім’я твоє миле – то сяяння денне,
моє ж – ночі чорної тьма.

Дні випали надто жорстокі й холодні,
жах крила мої охопив,
з прокляттям і криком над глибом безодні
я голову горду схилив.

Було ж – перемоги у блиску проміння
я бачив у сні недарма,
і марились в пристрасних мріях видіння –
як гра перемогу сурма.

Та рано пізнав я скорботу нужденну,
зломили нелегкі часи;
прийди, подаруй мені втіху блаженну
і в темряву день принеси.

Бо зяє у грудях роз’ятрена рана,
настали безрадісні дні,
одна ти у цілому світі, кохана,
за все ти миліша мені.

***

Оригінал:


Димчо Дебелянов


Разяжда гърдите ми кървава рана,
отпущат се в немощ ръце...
А в целия свят ти едничка остана
най-скъпа за мойто сърце...
 
Дойди, успокой ме, дойди - утеши ме,
нерадостен път ме сломи;
сияние дневно е твоето име,
а моето - нощни тъми...
 
Живота бездушен ме люто измами,
крилата ми светли скова
и с клетви и вопли сред пропастни ями
наведох аз горда глава.
 
А някога слънчевий блясък обичах,
сънувах победни борби
и в страстно безумье се страстно увличах
сред екнали бойни тръби.
 
Но рано сподвиха ме скърби без име,
нерадостен път ме сломи;
дойди - успокой ме, дойди - утеши ме,
ден дай ми в среднощни тъми.
 
Че зее в гърдите ми кървава рана,
отпущат се в немощ ръце,
а в целия свят ти едничка остана
най-скъпа за мойто сърце.