До Бугу приходжу часом безпричинно,
Він тягне до себе мої струни душі.
Ріка мов життя, пливе неупинно,
У ній непомітні гойдаються сни.
Я берег знайомий торкнуся руками,
У часі самотнім на нім постою.
Зустрінусь думками з своїми роками,
І з вітром відчую гіркий смак полину.
Одіну на груди перлинне намисто,
В небесну блакить свій погляд здійму.
Мене зустрічає земля урочисто,
Я всю її суть у серці несу.
Родинне обійстя зігріє мій смуток,
До нього горнуся я знову і знов.
Ти мій незабутній одвічний прихисток,
Що дарить любов, головну із основ.
До Бугу приходжу часом безпричинно
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2014
Свидетельство о публикации №114050802622
Свидетельство о публикации №114050802622
Рецензии