***

Крокує зима по стежині,
В біленькій своїй кожушині.
Сніги навкруги розкидає
Із вітром вона розмовляє.

Ой, вітре,ти, любий мій брате,
Роботи у мене багато.
Сніжинки рознести по світі,
Розсипать, як веснонька квіти.

Щоб   ненька – земля ними вкрилась
У сні благодатнім спочила.
Щоб всі непосиди малята,
У руки узяли санчата

І нумо, стрічати те свято,
Що в січні приходить до нас.
Як радість найбільша всякчас,
Чудове, яскраве, прекрасне,

Любов’ю наповнює й щастям
По вінця і душі й серця,
Народження славим Творця
І кожен із нас його знає,
Як зветься воно відгадає.


Рецензии