Крокує зима по стежині,
В біленькій своїй кожушині.
Сніги навкруги розкидає
Із вітром вона розмовляє.
Ой, вітре,ти, любий мій брате,
Роботи у мене багато.
Сніжинки рознести по світі,
Розсипать, як веснонька квіти.
Щоб ненька – земля ними вкрилась
У сні благодатнім спочила.
Щоб всі непосиди малята,
У руки узяли санчата
І нумо, стрічати те свято,
Що в січні приходить до нас.
Як радість найбільша всякчас,
Чудове, яскраве, прекрасне,
Любов’ю наповнює й щастям
По вінця і душі й серця,
Народження славим Творця
І кожен із нас його знає,
Як зветься воно відгадає.
***
© Copyright: Оксана Малиновская 2, 2014
Свидетельство о публикации №114050709201
Свидетельство о публикации №114050709201
Рецензии
