Щось мені нестерпно заболіло,
Це мабуть, так болить душа.
І сльоза на віях забриніла
І упала, як безкрилий птах.
Не кажіть, що розпустила нюні,
Не кажіть, що духом я слабка.
Це – печаль озвалась тонкострунна,
Скинувши стотонного замка.
Ця печаль прадавня і далека
Так неждано якось ожила,
Немов джин із глиняного глека,
Що його впіймати не змогла.
Болить душа
© Copyright: Оксана Малиновская 2, 2014
Свидетельство о публикации №114050709087
Свидетельство о публикации №114050709087
Рецензии