149. Дружині
Життя пройшло неначе в казці .
Були і радість і печаль .
Ми зустрілись випадково ,
Коли я вчитись поступав .
Я часто згадую ті роки ,
Коли я вчитись поступав .
Там дівчат було багато ,
Одну тебе я покохав .
Ти так запала мені в душу ,
Без тебе жити я не міг ,
Що ти за мене вийшла заміж ,
Господь у цьому , допоміг .
Вже до кінця життя доходе ,
Не повернуть його назад .
І може дасть нам Бог , що разом .
Ми будем старість доживать .
149. Дружинi
© Copyright: Василь Ризун, 2014
Свидетельство о публикации №114050701468
Свидетельство о публикации №114050701468
Рецензии