Примудр сть даруйте мен
В зимовій оцій коловерті
Думки обсідають сумні
Мрії і мрії на клапті подерті.
Запалю вночі я свічу,
Не в силах тепер я заснути
Посиджу собі, помовчу
Чи зраду я зможу забути?
А може, пробачу її,
Доволі напившись скорботи
Думки запитали мене,
Чи зможу я зраду простити?
О, зорі, ясні, розсудіть,
Бо, маєте право судити.
Премудрість даруйте мені,
Образи людські всі простити.
Свидетельство о публикации №114050408252