найвеселіше те
що я й досі тебе кохаю
божеволію від спогадів
повторюю кожного ранку твоє ім'я
навіть маю намір вірити в наше спільнє
хоча б на якусь хвильку
десь у центрі міста
в улюбленій кав'ярні
не навмисним поглядом тебе полонивши
згадати разом як було
але не говорити чого так вийшло
зберігаючи для обох
крихту щастя
знов попрощатися
поцілуватися
(то якщо вдасться)
забрати з собою твою посмішку
зігріваючу моє серце
та й з цим піти
вдовольнившись -
боже, дозволь мені се
потіш мене
за нотатками
© Copyright: Алёна Бабий, 2014
Свидетельство о публикации №114050406858
Свидетельство о публикации №114050406858
Рецензии