Раз пішла я у кафе ,
Пенсію прилити .
Посидіти між людьми ,
Трохи відпочити .
Я купила конячку ,
Столик заказала .
Щоб не думали що я ,
Від життя відстала .
Тут підсіли мужики ,
Стали обіймати .
Щоб купила по сто грам ,
Їх почастувати .
Я купила по сто грам ,
Також й закусити .
І тепер я зрозуміла ,
Як потрібно жити .
Сиди вдома мужичок ,
А я буду пити .
Тепер буду я частенько ,
У кафе ходити .
135. Кафе
© Copyright: Василь Ризун, 2014
Свидетельство о публикации №114050406695
Свидетельство о публикации №114050406695
Рецензии