Літає коршун над полями ,
Він хоче здобич упіймать .
Йому так хочеться поїсти ,
А їсти хтозна де дістать .
Хоч зір у нього яструбиний .
Тай здобич також не дурна .
Як він підніметься у небо ,
Вона одразу принишка .
Літає коршун над полями ,
Із висоти униз шуга .
А коли здобич нерухома ,
То він її не поміча .
133. Коршун
© Copyright: Василь Ризун, 2014
Свидетельство о публикации №114050406662
Свидетельство о публикации №114050406662
Рецензии