Я не поет,не майстер слова
Я не римую,не створюю чудових алегорій
Я не умію цього,ти пробач.
Лиш бачивши вечірні зорі
Я можу щось писати
Лиш болі наковтавшись досхочу
Я можу віршувати про любов свою.
Цей вірш про нас.Про гарні миті.
Про поцілунки в твоїй кімнаті
Про польові квіти.
Про теплий дощ,який намочить влітку
Про вітер,який здує будь-кого
А нас не зачіпить.
Кохана,я не знаю чи є від цього стану ліки
Якщо є,то де їх купити?
коли наболить
© Copyright: Руслан Пилипчук, 2014
Свидетельство о публикации №114050405833
Свидетельство о публикации №114050405833
Рецензии
Нашвидку прочитавши, скажу - щось є в цьому вірші. У всякому разі - є лірика, інтим і навіть трохи філософії. А взагалі, віршувати саме й слід, коли в душі наболить.
Успіхів!
Юрій Ош
Юрий Ош 07.05.2014 15:24 • Заявить о нарушении
Успіхів!
Юрій Ош
Юрий Ош 07.05.2014 15:24 • Заявить о нарушении
Дякую за відгук і розуміння,радий,що ви завітали на мою сторінку.)
Руслан Пилипчук 07.05.2014 18:19 Заявить о нарушении
Руслан Пилипчук 07.05.2014 18:19 Заявить о нарушении
Так, дійсно, без почуттів немає поезії. Коли почуття переповнюють і виливаються через край, тоді і з"являється її величність - Поезія.
Наталя Мазур 08.05.2014 00:29 Заявить о нарушении
Наталя Мазур 08.05.2014 00:29 Заявить о нарушении