Ніхто не думав, звісно, й не чекав,
Що Україну будуть шматувати…
Та знав усе почвара, добре знав,
Готовий й матір рідну запродати.
А Україна хоче бути, буть,
Щоби ніяк її не шматували…
Тут люд живе, святі отут живуть,
Що землю рідну свято шанували.
І дуже прикро бачити наш Крим,
Ще й біль за схід – то рана України.
Молюсь за них, щоб не пішло все в дим
Й щоб не постали скрізь отам руїни!
Що наверзлося клятим москалям?
Чи не земля українська, святая...
Мужі Вкраїни сплачують життям
І всіх за мир на молитви скликають.
05. 03. 2014.
Н хто не думав й, зв сно, не чекав...
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2014
Свидетельство о публикации №114050411323
Свидетельство о публикации №114050411323
Рецензии