Чи знаєш ти як дихають смереки?
Як корінням тримають свою висоту?
Як об верхівки лоскочуться лелеки,
Сміючись так щиро на льоту.
Чи знаєш ти як дзвіночок тремтить,
Обіймаючи камінь, що може зійти?
Із дощем покотитись і голос прибить…
Висот минуло в підніжжі не знайти.
Цвіте каміння у горах!
Які ж сміливі сезону віри квітки!
Неначе люди, що долають страх.
Несе їх серце через заборони мітки.
На стабільних долинах оселя страхів.
Гори – здобич для сміливців долі.
Чим вище до неба – чіткіше обличчя гріхів.
Лише у серця цілині безмежжя волі!
26. 07.2013 р.
Карпати
© Copyright: Татианна Ткачук, 2014
Свидетельство о публикации №114050309392
Свидетельство о публикации №114050309392
Рецензии