Стоїть на березі Дніпра платан
І іноді співає гучно соловейко.
Колись тут мріяв і писав
Сценарії Довженко.
До дерева підходив тихо
І ледь торкаючись кори рукою,
Дививсь на хмари над рікою.
Про щастя думав і про лихо.
Стоїть платан біля ріки.
Минає все: часи, роки.
Міняється усе: і люди, і життя.
Незмінні лише почуття.
Надіємось і любим крізь віки.
І мріємо ми теж біля ріки.
І я платан той обіймала.
Ще про історію його не знала.
В той час до мене муза завітала.
А може то письменника душа
Красень-платан провідать прилітала.
Платан
© Copyright: Валентина Давыдова Бойко, 2014
Свидетельство о публикации №114050306512
Свидетельство о публикации №114050306512
Рецензии