Білі метелики, біле прощання,
Падають тихо на трави зелені.
Сніг не в останнє, і смерть не в останнє…
Я пелюсток назбираю у жменю,
Вгору підкину, хай це і даремно,
Вмерлі не житимуть… Плаче надія…
Душі з’єднаються з лагідним небом…
Я ж не стою, не дивлюся, а дію!
Біле, червоне, невинне, в мовчанні…
Вже не боїться, йому все байдуже…
Холод ковзнув по напруженій спині…
Як захистити лілеї та ружі?
Білою хусткою, голубом миру?
В жменьці стискає пелюсточки мама!
Люди не хочуть втрачати і щиро
Діяти будуть для миру так само!
Бiле, червоне...
© Copyright: Елена Каминская7, 2014
Свидетельство о публикации №114050304590
Свидетельство о публикации №114050304590
Рецензии
Хороший стих! Сильный и вольный! Переводчик использовал!))) Есть и позитив и странность и немного грусть. кхм. С теплом, Святослав!
Заходите пожалуйста http://www.stihi.ru/2015/04/27/10967
Святослав Сергеев 28.04.2015 19:17 • Заявить о нарушении
Заходите пожалуйста http://www.stihi.ru/2015/04/27/10967
Святослав Сергеев 28.04.2015 19:17 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 15 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.