Пухом снег опускается книзу
посреди лебединой зимы...
Пролистать бы ту звёздную книгу,
что любовью заполнили мы.
Ты взлетаешь, как белая лебедь,
над водой, надо льдом берегов.
Но с собой ничего не поделать
в царстве вьюги и долгих снегов.
Как в себя не гляди - безответно;
как ни жди - но упустишь свой миг.
Засыпает снежок предрассветный
белизну ненаписанных книг.
Перевод с украинского
Дмитро Кремiнь
* * *
Лебедіння первісного снігу.
Лебедіння самої зими...
Відкриваємо зоряну книгу,
за якою любилися ми.
Лебедієм і ми,
лебедієм,
над пречисті злетівши сніги.
І нічого з собою не вдієм
у країні снігів і юги.
Як від себе
себе не приховуй,
як не жди веселкових відлиг,
засипає
сніжок світанковий
сторінки ненаписаних книг...
Дмитро Креминь. Пухом снег опускается книзу...
© Copyright: Владимир Сорочкин, 2014
Свидетельство о публикации №114050300209
Свидетельство о публикации №114050300209
Рецензии