Цей Шлях був колись i моiм
Я добре усе пам’ятаю:
Був хрест і високим, й святим,
І я, що на нім розпинаюсь,
Розхристане тіло й Душа,
Прибита до тіла гвіздками,
І Доля – солона сльоза,
Убрана в вінок з колючками.
І ті, хто чекали знання,
Як манну Небесну, як Чудо,
Вростаючи в страх небуття,
Ховаючи в серці Іуду.
Було це давно, не тепер,
Було на Шляху, що скінчився,
Іуда у серці помер,
А той, хто чекав, відродився.
Усе було: Віра, Любов,
Обійми палкі і прогірклі,
Життя, перелиті у кров,
Всевладність, бездушність і злидні…
Цей Шлях був колись і моїм,
Було це давно й… нещодавно.
Я дякую всім. Всім? Усім:
Славетним, незнаним, безславним.
01.05.2014
Свидетельство о публикации №114050107473