Немає нічого важливого в світі!
Того, що турбувало б ритм думок,
Ні крихт бажання,ані крику вітру,
Нема того, що може поєднати двох.
Усі дарують залишки кохання.
Як пару копійок,залишених на чай,
Немає почуттів, обійм, зізнання,
Нема нічого, зовсім,вибачай.
Усе минає, бо життя – це попіл.
Не варто вірити в його буття,
Бо попіл зрозуміє тільки вітер,
Який зітре його немов сміття.
Не треба обіцяти пам'ятати,
Не варто розуміти моїх слів,
Не треба грати! Всі ми просто діти,
Які давно уже не бачать снів. ©
апрель 2010
Далi буде?
© Copyright: Лия Савченко, 2014
Свидетельство о публикации №114050100668
Свидетельство о публикации №114050100668
Рецензии