Безсонна ніч. Приходить розуміння.
І слів немає – тільки відчуття,
Що ти єдиний з купи покоління
Не втратив розуму і маєш почуття.
Не вундеркінд. Людина. Ось і все.
Нестримне творчості бажання.
Від штучності любові землю аж трясе.
Відчуй первинне подиху палання.
Бо подих кожен – новий, як зоря,
Єдиний справжній, неповторний.
Яким летить від тебе над гілля?
Земний? Небесний? Чи потворний?
А подих кожен – музика польоту,
Кришталь криниць, незайманість струнка.
Це свіжість творчості в буденності спекоту.
Це погляд матері і батьківська рука.
Важливість мають всі хвилини (штучні),
Рахунок, грати, суєту буття.
Наближують до смерті вранці звучно…
А кожен подих випромінює життя.
Я згадую творця у цю безсонну ніч.
«Творець» звучить так просто і суворо.
Він світло й подих дав, щоб зазвучала річ,
Щоб грали барви вічно-ніжно й ново.
нiч 2002
© Copyright: Ирина Ермак, 2014
Свидетельство о публикации №114050106315
Свидетельство о публикации №114050106315
Рецензии