А небо розмріялось, що є мама й тато,
Які люблять сина, яким не плювати,
На те, де він до третьої ночі
Свої продає заплющені очі.
На те, де він бере отою отруту,
Яку потім п'є, втопляючи смуту.
І зранку встане, порожний і тихий.
Йому не захочеться жодної втіхи.
А як піде син на річку широку,
Шукати долю, благородну, високу.
Не знайде долі - повернеться зранку,
"Додому, синочку, до рідного ґанку".
Тут мама і тато тебе зачекались,
"Без тебе, синочку, сім'ї би не склалось".
Мовчатиме сину, дивлячись на батьків.
Ваш син загинув, серед чорних камнів.
От сина
© Copyright: Погорелый Театр, 2014
Свидетельство о публикации №114050105372
Свидетельство о публикации №114050105372
Рецензии