Зорі густа червлена мідь
На сонні луки тихо ллється,
Не в змозі тиші вже терпіть,
Пугач то плаче, то сміється.
Над ставом верби марять п’яно,
Сховався сполох у вишник.
Старанно, ніжно, філігранно
Ніч вишиває свій рушник.
Мине ще декілька годин,
З зорі побляклого люстерця
Казок, повір’їв і билин
Усе довкола тут нап’ється.
З чужих, невідомих світів
Примчить новий кружляти танок,
І так, як тисячу віків,
Почне на арфах грати ранок.
1994
Ночi плин
© Copyright: Владимир Ивашина 2, 2014
Свидетельство о публикации №114050103208
Свидетельство о публикации №114050103208
Рецензии