Спливе життя. І в час прощальний,
В обіймах давніх весен, зим,
Писати буду я останній
Свй вірш - без ширм, слащавих рим.
В пташинім вічнім стоголоссі
Для себе місце він знайде,
Спізнає світ, незнаний досі,
І вранці росами впаде.
Засяє сріблом на ожині –
До сходу сонця сріблу жить.
І будуть ночі горобині,
І буде щастя світла мить.
На річці хвиля стане грати,
Весло поламане приб’є.
І я скінчу вірша писати,
Вмістивши в нім життя своє.
1998
Останнiй вiрш
© Copyright: Владимир Ивашина 2, 2014
Свидетельство о публикации №114050103070
Свидетельство о публикации №114050103070
Рецензии