Ти меч, який поранив відпусти.
Ти викинь ніж, який стебло порізав квітці.
Гони ту думку стежкою іти,
Яка душі твоєї прагне в клітці.
Простись з тими найгіршими плодами,
Які зросли на вітах вчинків.
Вони штовхають щастя в страхітливі рами
І опускають все Твоє до рівня "інків".
Подбай про білизну тих квітів
З яких почне зростати плід.
Любов'ю ти наповнюй силу вітів.
В садку життя залиш достойний слід.
30.04.2014р.
САД
© Copyright: Татианна Ткачук, 2014
Свидетельство о публикации №114050100182
Свидетельство о публикации №114050100182
Рецензии